Маленьким дискримінованим індіанцям , як відомо місце одне: в резервації (ІМНО саме це передбачає “меморандум”). З моєї точки зору, в питанні кіноперекладу, є три аспекти:

1. Економічний
2. Правовий
3. Культурний

Економічний аспект проявляється в тому, що основну додану вартість в цій індустрії створює переклад. За цих умов, у російських компаній є ринок збуту на 150 млн. споживачів, а в українських на 47 млн. Це означає, що на кожен долар витрачений російською компанією, українська має витрачати три. Таким чином, в умовах глобальної конкуренції, українській бізнес об’єктивно не може виграти конкурентну боротьбу без протекціоністської політики держави. Не виграючи конкуренцію, Україна перетворюється на імпортера та виносить робочі місця та сплату податків за кордон . Україна жорстко обмежує конкуренцію в галузях, де її економіка програє й ця сфера не має бути виключенням.

Правовий аспект проявляється в тому, що як Конституція, так і роз’яснення Конституційного Суду та вимоги галузевого законодавства вимагають певної поведінки від гравців ринку, якої певні його учасники (“дочки” іноземних компаній), триматись не хочуть . В цих умовах, єдине в чім може допомогти їм українська держава – максимально полегшити виконання цих вимог. Фактично, наразі сфера дії Української Конституції була обмежена “центром та заходом” України й відповідно на цій території був обмежений суверенітет Української Держави . Я розумію бажання певних гравців оптимізувати свої прибутки, але якщо законодавчі вимоги не влаштовують іноземні компанії апріорі, то тут є один вихід: згортання ними бізнесу в Україні. Напевне, вони знайдуть собі інші незасвоєні ринки, наприклад в російськомовній Монголії .

Культурний аспект проявляється в тому, що кожна держава радикально і безкомпромісно захищає культуру своєї нації . Це те питання, де не немає місця для переговорів чи сумнівів в доречності цієї політики. Це цілком цивілізована та загально-розповсюджена практика. Ніяких преференцій, поза законодавства про нац. діаспори, для окремих етнічних груп чи культур сусідніх держав не має і бути не може.

З моєї точки зору, на цім питання обмежується. Ми не тубільці, що просять скляні буси та вогняну воду, ми Громадяни України, що бажають, щоб Українська Держава вела адекватну політику. Крапка.

ЗІ: Нещодавно дивився інтерв’ю з відомого “вовкулачого” селища Ізюм, Харківської Області. Так ось, від місцевих жителів я чув не міфічну, “язичну”, намальовану на “потрібних” мовних картах, а звичайну, побутову, не дуже літературну, але від того не менш українську мову.

автор: none_smilodon